Відомий французький дизайнер Мат’є Леанер вважається, що час є не чим іншим, як аксесуаром, який можна за бажанням міняти часто і з максимальним задоволенням для самого себе.
За допомогою стилю кітч можна винаходити принципово новий дизайнерський простір для кожної години, дня, місяця або року. У світлі всіх цих думок Матьє Леаннер створив інноваційний культурний центр Electric у французькій столиці – це простір для танців, концертів та різноманітних арт-проектів.
Матьє Леаннер запевняє: “Що якби Аліса з казки Аліса в Країні Чудес любила б такий напрямок музики як Рок, то вона проводила б у цій кімнаті максимум свого вільного часу”. Якщо розуміти думку дизайнера Матьє Леанер, то найбільш головний аспект у його проекті – багатокомпонентність, тому що він ґрунтується на величезній кількості різних елементів, включаючи звук, світло, температуру та в ідеальному дизайні, всі ці складові можна регулювати під свій лад, що й продемонстрував нам на практиці французький дизайнер Матье Леаннер у своєму проекті Electronic.
Цей чудовий витвір розташований у центрі Парижа, його площа становить 1000 кв. м., укомплектований звукоізоляційними панелями, є великих розмірів панорамні вікна на всю стіну. Проект Electric просто вражає своїм дивовижним виглядом на Ейфелеву вежу, а від графіки всередині приміщення просто холоне кров у жилах, все настільки чудово та уточнено.
Лаунж для зустрічей є звичайною справою для центру Electric. Є різні меблі, м’які дивани, які несуть увечері, після чого центральний зал перетворюється на концертний зал, а ближче до світанку у нічний клуб. Проект укомплектований величезною кількістю хитромудрих пристроїв, завдяки яким після закінчення мінімального періоду часу весь проект можна перетворити під індивідуальний дизайн.
У вечірній час можна влаштувати світогляд під гарну музику, що приємно здивує відвідувачів. З боку панорамних вікон є ступінчастий подіум для музикантів, а в іншій стороні залу знаходиться барна стійка, яка, здається, виконана на основі якогось чорного дерева.
Прочитав. “Регулювати під свій лад”… Звучить красиво, як утопія. Але хто буде регулювати лад регуляторів? І чий смак стане “правильним”? Боюся, в результаті вийде просто черговий атракціон для тих, хто вже втомився від реальності.
Доброго дня, Ярославе! Розумію Ваші побоювання щодо регулювання та суб’єктивності “правильного” смаку. Дякую, що поділилися своїми думками. Ми усвідомлюємо складність цього питання і прагнемо знайти баланс, щоб уникнути перетворення ініціативи на чергову розвагу. Якщо у Вас є конкретні пропозиції, як цього уникнути, будемо раді їх почути. Чи можу я ще чимось допомогти?