Двоповерхова квартира (162 кв. метри) у Сан-Паулу (Бразилія) викликає подвійне враження. Дизайн, над яким працювали відомі архітектори студії FGMF Arquitetos – Фернандо Форте, Лоренцо Гіменес, Родріго Маркондес Ферразо, побудований з урахуванням переваг і смаків замовників. Розширений простір квартири (отриманий знесенням стін та перегородок, міжповерхового перекриття) використано в основному під величезну бібліотеку.
Прості відкриті білі полиці з різнокольоровими книгами повністю затьмарюють всі зусилля дизайнерів. Там, де вони намагалися бути оригінальними, піднявши декоративні прикраси на п’ятиметрову висоту – це виглядає натужним та нефункціональним. На тлі бібліотеки непомітні дорогі замовні меблі, оригінальна система освітлення, що пересувається стельовими рейками і змінює нахил. Наголошена функціональність будинку повністю скасувала художній дизайн.
Прислів’я для цього тексту може бути важко підібрати, адже деталей про сам лофт по-бразильськи в тексті не наведено. Однак, враховуючи стиль лофт (індустріальний, сучасний) та загальні асоціації з Бразилією (життєрадісність, кольоровість), можна запропонувати таке прислів’я: “Не все золото, що блищить”. Це прислів’я може підкреслити контраст між індустріальним стилем лофту та бразильським колоритом.
Цей заголовок викликає інтригу та цікавість, адже Бразилія відома своїм колоритом, екзотикою та унікальністю. Тому хочеться з’ясувати, що ж таке “лофт по-бразильськи” – чи це щось особливе, неповторне? Чи воно відрізняється від класичного лофту, який звичайно асоціюється з промисловим стилем, великими просторами та мінімалізмом у декорі? Чи, можливо, бразильський лофт включає в себе якісь національні мотиви, кольори, матеріали? Ці та інші питання виникають при прочитанні цього заголовка.