Виникнення стилю кітч прийнято вважати переломним моментом на гранях сприйняття нових віянь культури, моди, які приходять на зміну усталеним порядкам, правилам і нормам поведінки. З одного боку, це може бути пов’язано з економічною нестабільністю загалом, а з іншого – з настроями, що виникають під надмірно старанним тиском згори.
Подвійне ставлення до цього стилю в інтер’єрі проявляється і в його поданні. Цей полюсний поділ стосується не лише фінансової сторони питання. Тому що, якщо цей стиль розглядається з погляду багатства, то грубо кажучи – це прояв повного несмаку в бажанні продемонструвати всі свої накопичення, бажання вразити оточуючих своїм статком і, як наслідок, будинок виглядає не як повна чаша, а скоріше переповнена. Але з точки зору бідності, стиль кітч проявляється швидше як виклик. Хоча на стику часів, багато застосовується як наслідування, причому в наслідуванні не тільки загального стилю, а й у використанні більш дешевих аналогів замість дорогих матеріалів: позолота замінюється бронзовою фарбою – під золото, гіпсова ліпнина замінюється підробкою, виготовленою з пінопласту.
Більшість квартир, як і раніше, можна віднести до оформлення в стилі кітч. Йдеться не тільки про засилля килимів на підлогах і стінах, а й використання безлічі деталей, що сподобалися, і віянь з інших напрямків. Бажання долучитися хоч краєм буття до аристократії, невблаганно тягне за собою встановити у вітальні мармуровий камін, а в спальні ліжко з балдахіном. Але відповідні епосі барельєфи замінюються на щось «простіше» та бажано «дешевше».
Це стосується й інших питань оформлення та предметів щоденного використання. Холодильник згодом перетворюється на своєрідну виставку і звіт про досконалі подорожі, а столове срібло і кришталь дістається тільки у великі свята, дерев’яні меблі з дорогих сортів дерева замінюються їх недорогим аналогом, а подібність досягається за допомогою деяких нехитрих хитрощів. Сучасним інтер’єрам так і не вдалося до кінця позбутися статуеток і рамок з фотографіями, а також всіляких подушок і м’яких іграшок, вся функціональність яких зводиться до зберігання якихось емоцій і спогадів, зав’язаних безпосередньо на цих екземплярах промисловості та масового виробництва.
Діаметрально протилежні поняття модно і красиво ставляться в першу чергу до стилю кітч, в тому ключі, в якому його подають багато дизайнерів. Повальне захоплення модним кольором або певними образами знаходить своє відображення в роботах багатьох іменитих майстрів. Це стає свого роду поступкою масовим потребам та запитам. Але на відміну від самостійних спроб втілити стиль кітч у намішуванні непоєднуваного не тільки в кольорах, а й у предметах обстановки, дизайнери проводять певну єдину лінію, яка пов’язує всі ці предмети та кольори якимсь єдиним елементом.
Предмети інтер’єру в стилі Кітч
Надмірне використання різних предметів інтер’єру, які відповідають різноманітним стилям, може призвести до створення інтер’єру в стилі кітч. Це може бути старий антикварний комод, пофарбований у кислотно-яскравий колір, дротяні абажури або виконані з рисового паперу, стільці та крісла з різноманітних гарнітурів, або з одного, але пофарбовані в різні кольори. У результаті об’єднує лише загальне розташування у одному приміщенні. Такі прояви вважаються основною рисою виявлення стилю у сучасному інтер’єрі.
Кітч в інтер’єрі не пропагує відмову від гармонії, тому що перебування в дисгармонічній обстановці довгий час підвладне виключно одиницям. Скоріше намічається певна відмова від правил, у плані прояву свободи від і прийнятих догм. Тому своєрідний затишок та співзвуччя є необхідною умовою. А яскравість і нестандартність втілення стають відображенням вічно молодої душі, що метушиться, прагне охопити якомога більше, не зупиняючись ні на мить. І ця властивість властива не лише творчим натурам чи підліткам.
Кітч в інтер’єрі може бути не тільки іронічним, але й дуже серйозним промахом з боку господаря приміщення. Коли втілені ідеї не те, щоб були спеціально підібрані з певним наміром, а при використанні матеріалів і предметів з упевненістю людини, хто здатний одноосібно розпізнати справжність того чи іншого екземпляра. Наприклад, у вітальні витриманої в строгому японському стилі, міститься картина японських майстрів, але в шикарній позолоченій рамі, що не відповідає ні картині, ні східному прямуванню шляху, зате повністю узгоджується з уявленням більшості про те, що картини повинні бути представлені в дорогих рамах.
На іншому боці економічної медалі – знаходиться інтер’єр у стилі кітч, до якого прийшли не від хорошого життя, зате із втіленням ідеї, що «голь на вигадку хитра», «зате все своїми руками» і «ні в кого такого немає». У такому відтворенні інтер’єр існує до моменту зміни фінансового стану у власників приміщення. Різноманітні стільці з часом замінюються повноцінним гарнітуром, графіті на стінах перетікають у витриманий в одній гамі колір, і агресивний і кітч, що викликає, поступово змінюється більш спокійною версією самого себе, щоб згодом перерости в щось зовсім інше.
