Як метро у Лондоні допомагає обігрівати звичайні квартири / Колаж 24 Каналу
У лондонській підземці стає душно, але це тепло вже не просто зникає в атмосфері. У районі Іслінгтон винайшли спосіб вловлювати його з вентиляційних потоків і подавати в системи опалення. Значна частина енергії, що раніше втрачалася, тепер використовується з користю.
Згідно з інформацією The Guardian, інфраструктуру запустили в енергоцентрі Bunhill 2. Його відкриття відбулося у березні 2020 року. Цей об'єкт став ключовим елементом районної тепломережі Bunhill, яка постачає гарячу воду та опалює громадські та житлові будівлі.
Як тепло з метро потрапляє до квартир?
Енергоцентр збудували на ділянці, де раніше знаходилася станція City Road. Вентиляційна шахта старої станції тепер слугує для відбору повітря з тунелів Північної лінії метро.
Спеціальний вентилятор направляє цей повітряний потік до теплообмінного обладнання.
Наступним етапом тепловий насос підвищує температуру води до значень, достатніх для опалення, – приблизно 80 градусів.
Нагріта вода транспортується підземними трубами до прилеглих будівель.
Важливо! Повітря з тунелів у квартири не подається: система використовує лише його тепло.
За даними виробника обладнання GEA, джерелом для насоса слугує вентиляційне повітря температурою приблизно 18 – 30 градусів. Цього недостатньо, щоб безпосередньо нагріти звичайні радіатори, але достатньо для роботи теплового насоса.
Скільки будинків обігріває система?
На момент відкриття Bunhill 2 до наявної мережі додали ще 550 помешкань і початкову школу. Загалом тоді повідомляли про охоплення приблизно 1350 домогосподарств. На актуальній сторінці ради Іслінгтона зазначено близько:
1200 помешкань,
два спортивно-дозвіллєві центри,
школу.
Водночас метро – лише одне з джерел: мережа поєднує тепловий насос із газовою когенерацією, яка виробляє електроенергію та корисне тепло.
Чи працює таке опалення без електрики?
Тепло підземки не робить обігрів безкоштовним. Електроенергія потрібна для теплового насоса, вентилятора й циркуляції води. Перевага полягає в тому, що насос переносить уже наявне тепло.
Чи можна повторити цей спосіб в інших містах?
Для такого проєкту потрібні доступне джерело надлишкового тепла, обладнання для його відбору й будівлі поблизу, які можна під'єднати до тепломережі. Тому сама наявність метро ще не гарантує доцільності такого опалення.
Джерело: 24tv.ua.
Гарна ініціатива, але чи варто вкладати мільйони в таку систему? Теплові насоси вже давно ефективніші за прості теплообмінники. Головне — чи окупиться це за десятиліття, чи це чергова «зелена» пишка для Лондона?
Дякую за запитання! Теплообмінники — лише перший етап. Сучасні системи інтегрують теплові насоси для підвищення ККД. Дослідження показують, що масштабність проекту та довгострокова економія на енергоресурсах виправдовують інвестиції значно швидше, ніж «зелена» маркетингова кампанія.