Архітектор Даніель Айзерн спроєктував дивовижний будинок Meriterrani 32, збудований у містечку Сан-Поль-де-Мар, Іспанія, на узбережжі Середземного моря. Цей проєкт – яскрава ілюстрація того, як можна перетворити архітектурний виклик на унікальну перевагу.
Як зазначає сам архітектор, погоджуючись із великим імпресіоністом Клодом Моне: пейзаж не може існувати сам по собі, його вигляд, оточення, атмосфера, освітлення постійно змінюються. Саме лише навколишнє середовище надає об’єктам їхньої справжньої цінності. І будинок Meriterrani 32 став не просто спорудою, а продовженням самого ландшафту, його невід’ємною частиною.
Саме ця важкодоступна ділянка землі, оточена сосновим бором, і визначила основну ідею цього проєкту. Ландшафт, його перспективи, колір дерев, рух сонця та тіні постійно змінюються з плином часу… Архітектор вирішив не боротися з природою, а співпрацювати з нею.
З одного боку, обмежені розміри ділянки та її складна орографія (рельєф), а з іншого – бажання залишити мінімальний відбиток на ландшафті, привело команду до ідеї шукати “вставки” в нього. За задумом, навколишні дерева, стовбури яких міцно закріплені в землі, мали б відкривати огляд і вписуватися в кожен поверх таким чином, що кожна крона ставала терасою для наступного верхнього рівня і ґанком для нижнього. Це дозволило створити унікальну багаторівневу структуру, де кожен поверх живе своїм життям, маючи власний шматочок природи.
🌳 Архітектура на межі можливого
Це призвело до створення дуже формальної споруди з величезними консолями, що виступають у порожнечу і спрямовані в глибину лісу та моря. Виникає враження, ніби будинок левітує серед дерев. Структура, яка відкривається погляду та сонцю, завдяки терасам та верандам, що переплітають та об’єднують інтер’єр з екстер’єром. Межа між будинком та природою тут майже стирається, дозволяючи мешканцям відчувати себе частиною лісу, насолоджуючись при цьому сучасним комфортом.

Будівля є рівною мірою формальною і гармонійною у своїх об’ємах та матеріалах, використаних для її зведення. Бетон, залізо, дерево та камінь – це основні “ноти” в цій архітектурній симфонії. Їхні лінії, об’єднуючись, підкреслюють характер кожної з них: брутальність бетону, тепло дерева, міцність металу та натуральність каменю.
Рівень інтеграції в ландшафт:
Складність проєктування:
В результаті, вся будівля являє собою діалог між порожнечею і наповненістю, матеріалами, зовнішнім і внутрішнім; пошуком балансу між цими контрастними частинами. Це архітектура, яка змушує задуматися про взаємозв’язок людини та природи.
✨ Інтер’єр як продовження екстер’єру
Внутрішній простір будинку є логічним продовженням його зовнішньої концепції. Панорамні вікна від підлоги до стелі стирають межі, впускаючи всередину сосновий ліс та морську блакить. Мінімалістичне оздоблення не перетягує на себе увагу, залишаючи головну роль пейзажу за вікном. У такому просторі ідеально виглядають лаконічні, але комфортні меблі. Уявіть, як на одній з терас, з видом на море, стоїть зручний сучасний диван, що запрошує до відпочинку та споглядання.
Матеріал | Функція в проєкті | Створений ефект |
---|---|---|
Бетон | Несуча конструкція, стіни | Надійність, брутальність, основа |
Залізо (Метал) | Огорожі, каркасні елементи | Легкість, графічність, безпека |
Дерево | Оздоблення терас, елементи інтер’єру | Тепло, зв’язок з природою, затишок |
Скло | Панорамні вікна, огорожі | Прозорість, єднання з ландшафтом |
Головний висновок | Поєднання контрастних матеріалів створює гармонійний та збалансований образ. |
Фотогалерея проєкту










</fіgure>




